Сделать мрт позвоночника консультация врача
Разделы сайта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Права пацієнта  — це права людини, яка вступила у взаємовідносини з лікувальною установою, тобто особи, що звернулась за медичною допомогою.

Зміст

В п. 2.15 «Інструкції про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань», затвердженої наказом МОЗ України від 1 листопада 2000 року, передбачено спеціальне визначення пацієнта, а саме пацієнт (доброволець) — це особа, яка безпосередньо контактує з закладами охорони здоров'я та пропонує себе за добровільною згодою в якості досліджуваного в клінічних випробуваннях лікарського засобу.

Аналіз проектів законів про права пацієнтів дає можливість з'ясувати бачення законодавців щодо формулювання (визначення) поняття одного з ключових суб'єктів медичних правовідносин:

  • пацієнт — це будь-яка особа, що звернулась за медичною допомогою або скористалась нею, незалежно від того, в якому вона стані, хвора, здорова чи особа, що погодилась на медико-біологічний експеримент (проект Закону України про права пацієнтів від 16 січня 2003 року);
  • пацієнт — це особа, що має потребу в медичній допомозі і/чи звернулась по неї, одержує медичну допомогу або бере участь у якості випробуваного в біомедичних дослідженнях, знаходиться під медичним спостереженням, а також споживач медичних і пов'язаних з ними послуг незалежно від стану його здоров'я (проект Закону України про права пацієнтів від 21 лютого 2005 року).

Враховуючи вищезазначене, пропонуємо таке визначення поняття «пацієнт» — це особа, яка звернулась за наданням профілактичної, діагностичної, лікувальної чи реабілітаційно-відновної допомоги до закладу охорони здоров'я будь-якої форми власності чи медичного працівника індивідуальної практики незалежно від стану здоров'я або добровільно погодилась на проведення медико-біологічного експерименту.

За міжнародно-правовим стандартом права пацієнта визначаються:

  • на профілактичні заходи, тобто право на відповідні послуги з метою попередити захворювання;
  • на доступність, тобто право на доступність медичних послуг, що необхідні пацієнту за станом

здоров'я. Медичні служби повинні гарантувати рівний доступ для всіх без дискримінації за ознаками наявності фінансових ресурсів, місця проживання, виду захворювання чи часу звернення за допомогою;

  • на інформацію, тобто право на отримання будь-якої інформації про свій стан здоров'я, про медичні послуги і способи отримання цих послуг, а також про можливості, що виникають у результаті наукових досліджень і технічного прогресу;
  • на згоду, тобто право на отримання будь-якої інформації, яка дозволить йому активно брати участь у прийнятті рішень щодо свого здоров'я; ця інформація є обов'язковою попередньою умовою

проведення будь-якої процедури і лікування, включаючи участь у наукових дослідженнях;

  • на свободу вибору, тобто на свободу вибору між різними медичними процедурами і закладами

(спеціалістами) на основі адекватної інформації;

  • на приватність і конфіденційність, тобто право на конфіденційність особистої інформації,

включаючи інформацію про стан здоров'я і пропоновані діагностичні чи терапевтичні процедури, а також на захист своєї приватності під час проведення діагностичних оглядів, відвідування медичних спеціалістів і в цілому при медичних і хірургічних втручаннях;

  • на повагу до часу пацієнта, тобто право на отримання необхідного лікування без зволікання,

протягом наперед обумовленого строку. Це право відноситься до кожного етапу лікування;

  • на дотримання стандартів якості, тобто право на доступність якісного медичного обслуговування на основі специфікації і у чіткій відповідності із стандартами;
  • на безпеку, тобто право на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням систем

охорони здоров'я, недбалістю і помилками медичних працівників, а також право на доступність медичних послуг і лікувальних процедур, що відповідають високим стандартам безпеки;

  • на інновації, тобто право на доступність медичних інновацій, включаючи діагностичні процедури, відповідно до міжнародних стандартів і незалежно від економічних чи фінансових міркувань;
  • на попередження за можливістю страждань і болю, тобто право уникати страждань і болю на

кожному етапі свого захворювання;

  • на індивідуальний підхід до лікування, тобто право на діагностичні чи лікувальні програми,

максимально адаптовані до його особистих потреб;

  • на подання скарги, тобто право скаржитись й отримувати відповідь чи інший зворотний зв'язок у

випадку заподіяння пацієнту шкоди;

  • на компенсацію, тобто право на отримання протягом розумно короткого строку достатньої

компенсації у випадку заподіяння йому фізичної чи моральної і психологічної шкоди діяннями медичного закладу.

Права пацієнтів в окремих напрямах медичної діяльності[ред. ред. код]

Разом із загальними правами пацієнтів, які властиві всім особам, які одержують медичну допомогу, існує певний перелік прав пацієнтів, яким безпосередньо надається певний вид медичної допомоги. Йдеться про такі напрями медичної діяльності, як транспл антологія, психіатрія, імунопрофілактика, попередження розповсюдження туберкульозу і захворювань BIJI-інфекцією, клінічні випробування лікарських засобів.

Права пацієнта в трансплантології[ред. ред. код]

Виділяють два види пацієнтів у кожному випадку пересадки: донор (людина, що віддає орган або тканину) і реципієнт (хворий, якому пересаджується орган або тканина). Коли йдеться про трансплантацію з використанням трупних органів і тканин, з позицій права маються на увазі необхідність дотримання чинного законодавства щодо констатації смерті мозку донора, тривалість проведення реанімаційних заходів та ін. Особа, яка дала згоду стати донором, і живий донор, має право:

  • відмовитись від даної нею раніше на це згоди;
  • на обов'язкове державне страхування на випадок смерті донора, зараження його інфекційною

хворобою, виникнення у нього інших хвороб чи розладів здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції;

  • відшкодування шкоди, заподіяної у зв'язку з виконанням ним донорської функції з урахуванням

додаткових витрат на лікування, посилене харчування та інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію. Згідно Закону "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині" дає можливість виділити такі спеціальні права, якими наділений реципієнт перед проведенням операції, спрямованої на пересадку йому необхідного органу чи тканини:

  • на трансплантацію як метод лікування за наявності медичних показань, коли усунення небезпеки

для життя або відновлення здоров'я іншими методами лікування неможливе;

  • згоду та об'єктивне інформування щодо цього методу лікування;
  • відмову від застосування трансплантації як методу лікування.

Права пацієнта в психіатрії[ред. ред. код]

Особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на:

  • поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини;
  • отримання інформації про свої права, пов'язані з наданням психіатричної допомоги;
  • одержання психіатричної та соціальної допомоги в умовах, що відповідають вимогам санітарного

законодавства;

  • відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому

порядку, передбаченому законом;

  • усі види медико-санітарної допомоги (у тому числі санаторно- курортне лікування) за медичними

показаннями;

  • одержання психіатричної допомоги в найменш обмежених, відповідно до їх психічного стану,

умовах, якщо можливо, за місцем проживання цих осіб, членів їх сім'ї, інших родичів або законних представників;

  • утримання в психіатричному закладі лише протягом строку, необхідного для обстеження та

лікування;

  • попередню згоду або відмову в будь-який час від застосування нових методів діагностики і

лікування та лікарських засобів чи від участі у навчальному процесі;

  • безпечність надання психіатричної допомоги;
  • безоплатне надання медичної допомоги у державних і комунальних закладах охорони здоров'я, а

також безоплатне або на пільгових умовах забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

  • безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги;
  • альтернативний, за власним бажанням, психіатричний огляд та залучення до участі в роботі комісії лікарів-психіатрів з питань надання психіатричної допомоги будь-якого фахівця, який бере участь у наданні психіатричної допомоги, за погодженням з ним;
  • збереження права на жиле приміщення за місцем їх постійного проживання протягом часу

надання їм стаціонарної психіатричної допомоги;

  • особисту участь у судових засіданнях при вирішенні питань, пов'язаних з наданням їм

психіатричної допомоги та обмеженням у зв'язку з цим їх прав; — відшкодування заподіяної їм шкоди або шкоди їх майну внаслідок незаконного поміщення до психіатричного закладу чи психоневрологічного закладу для соціального захисту або спеціального навчання чи внаслідок незабезпечення безпечних умов надання психіатричної допомоги або розголошення конфіденційних відомостей про стан психічного здоров'я і надання психіатричної допомоги;

  • одержання винагороди за фактично виконану роботу нарівні з іншими громадянами.

Права пацієнтів, що знаходяться в психіатричних стаціонарах, мають право на:

  • спілкування з іншими особами, в тому числі з адвокатом або іншим законним представником, без

присутності сторонніх осіб згідно з правилами внутрішнього розпорядку психіатричного закладу;

  • повідомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання їм психіатричної допомоги;
  • забезпечення таємниці листування при відправці та отриманні будь-якої кореспонденції;
  • доступ до засобів масової інформації;
  • дозвілля, заняття творчою діяльністю;
  • відправлення релігійних обрядів, додержання релігійних канонів;
  • звернення безпосередньо до керівника або завідуючого відділенням психіатричного закладу з

питань надання психіатричної допомоги, виписки з психіатричного закладу та додержання прав, передбачених цим Законом;

  • допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню або пенсію згідно з

законодавством.

Особи під час перебування у психіатричному закладі мають також права, які за рішенням лікаря- психіатра (комісії лікарів- психіатрів) в інтересах захисту їх здоров'я чи безпеки, а також в інтересах здоров'я або безпеки інших осіб можуть бути обмежені:

  • приймати відвідувачів наодинці;
  • придбавати і використовувати предмети повсякденного вжитку;
  • перебувати на самоті.

Права пацієнта в імунопрофілактиці[ред. ред. код]

Згідно Закону України від 06 квітня 2000 р. "Про захист населення від інфекційних хвороб" профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Повнолітнім дієздатним громадянам профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації про щеплення, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Источник: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D0...

Опубликовал Wonko-The-Sane, 26.12.2014, 09:24